Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня 2026 року засудив В’ячеслава Зінченка до довічного ув’язнення у справі про вбивство мовознавиці Ірини Фаріон та незаконне поводження зі зброєю. Вирок ухвалила колегія суддів у складі голови Петра Невойта, Олександра Баєва та Павла Едера; прокурори Дмитро Петльований та Олена Данилів вимагали саме такого покарання.
Що підтвердив суд
Зінченка визнали винним за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство людини у зв’язку з виконанням нею громадянського обов’язку з мотивів національної нетерпимості, а також за ч. 1 ст. 263 КК — незаконне поводження зі зброєю. Суддя заявив, що його вина доведена повністю. Упродовж розгляду підсудний вини не визнавав і відмовився від останнього слова. Вирок не є остаточним — його можна оскаржити протягом 30 днів.
Обставини, зафіксовані у справі
- Ввечері 19 липня 2024 року Зінченко сидів на лаві біля будинку Фаріон на вулиці Масарика у Львові, наблизився до неї та вистрілив їй у голову; за кілька годин потерпіла померла в лікарні.
- 8 липня 2024 року в потязі до Львова обвинувачений писав нотатки з «чітким планом злочину» та намірами переховуватися в Дніпрі.
- У телефоні знайшли особисті дані Фаріон і листування під ніком «Параноїк» із пошуком інструкцій зі переробки зброї.
- Слідство встановило, що з 2022 року Зінченко долучився до Telegram-груп із культом насильства, а у 2024 році — до групи, пов’язаної з російською неонацистською організацією.
Позов і суперечливі дані про мотив
Донька мовознавиці Софія Особа подала цивільний позов на 15 мільйонів гривень; Зінченко заперечував проти нього. Щодо мотиву наявні суперечливі дані: слідство вказує на особисту неприязнь через активну позицію Фаріон щодо захисту української мови, тоді як заступник голови Нацполіції Андрій Нєбитов після спілкування з обвинуваченим заявляв, що той є «абсолютно проукраїнським».
Залишити відповідь